Створення першого в континентальнiй Європi комп'ютера з програмою, яка зберiгається в пам'ятi

 
 

Створення першого в континентальнiй Європi комп'ютера з програмою, яка зберiгається в пам'ятi




Створення першого в континентальнiй Європi комп'ютера з програмою, яка зберiгається в пам'ятi
У груднi 1976 р. вiдбулося засiдання вченої ради Iнституту кiбернетики АН УРСР присвячене 25-рiччю введення в регулярну експлуатацiю першого у континентальнiй Європi комп'ютера - Малої електронної лiчильної машини ("МЭСМ"), створеного в Iнститутi електротехнiки АН УРСР пiд керiвництвом Сергiя Олексiйовича Лебедєва (1902 -1974).
У своєму виступi на засiданнi директор iнституту академiк В.М. Глушков так оцiнив його новаторське творче досягнення:
"Незалежно вiд зарубiжних учених С.О. Лебедєв розробив принципи побудови ЕОМ з програмою, яка зберiгається в оперативнiй пам'ятi. Пiд його керiвництвом створено першу в континентальнiй Європi ЕОМ, у стислi строки розв'язано важливi науково-технiчнi завдання, чим було закладено радянську школу програмування. Опис "МЭСМ" - перший у країнi пiдручник з обчислювальної технiки. "МЭСМ" стала прототипом Великої електронної лiчильної машини "БЭСМ". Лабораторiя С.О. Лебедєва - це органiзацiйний зародок Обчислювального центру - пiзнiше Iнституту кiбернетики АН УРСР".
Твердження В.М. Глушкова про те, що С.О. Лебедєв - незалежно вiд учених Заходу - розробив принципи побудови комп'ютера з програмою, яка зберiгається в пам'ятi, принципово важливий момент. Саме зберiгання програми в оперативнiй пам'ятi стало завершальним кроком у розвитку перших комп'ютерiв. На Заходi цей етап пов'язують з iм'ям Джона фон Неймана. Оскiльки висловлювання В.М. Глушкова пiдтверджено низкою архiвних документiв i спогадами людей, якi працювали з С.О. Лебедєвим, можна стверджувати, що поряд iз Джоном фон Нейманом С.О. Лебедєв є розробником принципу збереження програми в оперативнiй пам'ятi комп'ютера.
На засiданнi закритої вченої ради iнститутiв електротехнiки i теплоенергетики АН УРСР вiд 8 сiчня 1951 р. (протокол №1) С.О. Лебедєв, вiдповiдаючи на поставленi йому запитання пiсля доповiдi про "МЭСМ", сказав:
"У мене є данi по 18 машинах, розроблених американцями, цi данi мають характер реклами, без будь-яких вiдомостей, як машини побудованi", i далi: "Використовувати зарубiжний досвiд важко, оскiльки опублiкованi вiдомостi дуже скупi".
У короткiй записцi, надiсланiй в АН СРСР на початку 1957 р., С.О. Лебедєв констатує: "У 1948 -1949 рр. мною були розробленi основнi принципи побудови подiбних машин. Враховуючи їхнє виняткове значення для народного господарства, а також вiдсутнiсть в СРСР будь-якого досвiду їх побудови та експлуатацiї, я прийняв рiшення якнайшвидше створити малу електронну лiчильну машину, на якiй можна було б дослiджувати основнi принципи побудови, перевiрити методику розв'язання окремих задач i нагромадити експлуатацiйний досвiд".
Не випадково "МЭСМ" спочатку розшифровувалася як "Модель електронної лiчильної машини", i лише пiзнiше слово "Модель" було замiнено на слово "Мала".
У згаданому вище протоколi С.О. Лебедєв вiдзначив: "За даними зарубiжної лiтератури, проектування i створення машини триває 5 -10 рокiв, ми маємо намiр побудувати машину за 2 роки".
Неймовiрно, але вченому вдалося реалiзувати цей проект за такий короткий строк. Роботи було розпочато в 1948 р., а вже наприкiнцi 1950-го запрацював макет "МЭСМ". У 1951 р. "МЭСМ" здали для регулярної експлуатацiї. На нiй, єдинiй на той час машинi такого класу, протягом 1952 р. розв'язувалися найважливiшi задачi: фрагменти розрахункiв термоядерних процесiв, космiчних польотiв i ракетної технiки, дальнiх лiнiй електропередачi тощо.
Досвiд створення та експлуатацiї "МЭСМ" дав змогу С.О. Лебедєву за короткий час (наступнi два роки!) створити Велику електронну лiчильну машину - "БЭСМ".
У статтi "Бiля колиски першої ЕОМ" С.О. Лебедєв назвав "МЭСМ" "первiстком радянської обчислювальної технiки". "БЭСМ" Сергiй Олексiйович характеризував так: "Коли машина була створена, вона нiчим не поступалася новiтнiм американським зразкам i являла собою справжнє торжество iдей її творцiв".
Основнi принципи побудови "МЭСМ" мiстяться у книзi (ранiше секретнiй) "Мала електронна лiчильна машина" (автори С.О. Лебедєв, Л.Н. Дашевський, К.О. Шкабара, 1952 р.). Ось цi принципи: 1. В машинi використовується двiйкова система числення. 2. До складу машини входять п'ять пристроїв - арифметичний, пам'ятi, керування, вводу та виводу. 3. Програма обчислень кодується i зберiгається в пам'ятi так само, як i числа. 4. Обчислення здiйснюються автоматично на основi програми, яка зберiгається в пам'ятi машини. 5. Крiм арифметичних, машина виконує логiчнi операцiї - порiвняння, умовного та безумовного переходiв. 6. Пам'ять будується за iєрархiчним принципом. 7. Для обчислень використовуються числовi методи розв'язання задач.
У 1956 р. на конференцiї у Дармштадтi доповiдь С.О. Лебедєва про "БЭСМ" викликала сенсацiю: мало кому вiдома за межами СРСР машина була визнана найбiльш швидкодiючою у Європi.
Судячи зi спогадiв сучасникiв, задум створити цифрову обчислювальну машину виник у вченого ще до переїзду з Москви до Києва.
Професор А.В. Нетушил, який закiнчив Московський енергетичний iнститут за кiлька рокiв до вiйни, згадує: "Результатом моїх дослiджень стала кандидатська дисертацiя на тему: "Аналiз тригерних елементiв швидкодiючих лiчильникiв iмпульсiв". Як вiдомо, електроннi тригери стали пiзнiше основними елементами цифрової обчислювальної технiки. Вiд самого початку цiєї роботи в 1939 р. i до захисту С.О. Лебедєв з увагою i схваленням ставився до моїх дослiджень. Вiн погодився бути опонентом з дисертацiї, захист якої вiдбувся наприкiнцi 1945 р. На той час ще нiхто не пiдозрював, що С.О. Лебедєв виношує iдеї створення цифрових обчислювальних машин".
Дружина вченого А.Г. Лебедєва розповiдала, як восени 1941 р., коли Москва поринала у темряву через нальоти фашистської авiацiї, чоловiк надовго зачинявся у ваннiй кiмнатi, де можна було без побоювання вмикати свiтло, i годинами писав у товстому зошитi незрозумiлi їй кружечки i рисочки (нулi та одиницi, якi використовуються у двiйковiй системi числення).
Заступник С.О. Лебедєва по лабораторiї, де створювалася "БЭСМ", доктор технiчних наук В.В. Бардиж свiдчить, що мав з учнем розмову, пiд час якої Сергiй Олексiйович сказав, що якби не вiйна, то роботу зi створення цифрового комп'ютера вiн розпочав би значно ранiше.
Нагадаємо, що в 1939 -1947 роках жодних публiкацiй про двiйкову систему числення, методику арифметичних операцiй з двiйковими числами i структуру комп'ютера ще не було. У вiдомих на той час релейнiй обчислювальнiй машинi "Марк 1" (США, 1944 р.), електроннiй обчислювальнiй машинi "ЕНIАК" (США, 1946 р.) використовувалися десятковi системи числення. Саме у довоєннi i першi повоєннi роки С.О. Лебедєв розробив методику операцiй стосовно двiйкової системи числення, структуру та архiтектуру "МЭСМ". Створення її було дуже не простим завданням, з яким учений блискуче впорався.
Iнтерес С.О. Лебедєва до цифрової обчислювальної технiки не був випадковим. Вiн стимулювався тим, що першi двадцять рокiв своєї творчої дiяльностi (до 1946 р.), працюючи в галузi енергетики, вчений постiйно стикався з необхiднiстю складних розрахункiв i намагався автоматизувати їх на базi засобiв аналогової обчислювальної технiки, в чому досяг чималих успiхiв, але переконався в обмежених можливостях цього напряму технiки.
Сучасники С.О. Лебедєва - пiонери комп'ютерної технiки за рубежем
Поява наприкiнцi 40-х рокiв ЕОМ з динамiчно змiнюваною пам'яттю була завершальним i дуже важливим кроком у розвитку цифрової обчислювальної технiки. До цього досягнення причетнi у свiтi лише кiлька вчених: у США - Джон фон Нейман, угорець за походженням (1903 -1957), Джон Мочлi (1907 -1980) i Преспер Еккерт (нар. 1919), у Великобританiї - Алан Тьюринг (1912 -1954), Том Кiлбурн (нар. 1921) i Морiс Уiлкс (нар. 1913), в СРСР - Сергiй Лебедєв (1902 -1974).
Кожен з них зробив свiй внесок у створення перших ЕОМ i становлення iнформацiйних технологiй. Алан Тьюринг ще в 1934 р. у статтi "Про зчисленнi числа" довiв можливiсть обчислення чисто механiчним шляхом будь-якого алгоритму, який має розв'язок. Запропонована ним з цiєю метою гiпотетична унiверсальна машина, що отримала назву "машина Тьюринга", могла запам'ятовувати послiдовнiсть дiй пiд час виконання алгоритму.
Джон Мочлi i Преспер Еккерт у 1946 р. створили ЕОМ "ЕНIАК", що керувалася програмою, команди якої встановлювалися за допомогою механiчних перемикачiв, та це потребувало дуже багато часу й обмежувало автоматизацiю обчислень. Зрозумiвши це, вченi пiд час проектування наступної ЕОМ "ЕДВАК" передбачили зберiгання програми в оперативнiй пам'ятi. На етапi завершення робiт з "ЕНIАК" i проектування "ЕДВАК" з ними почав спiвпрацювати вiдомий учений Джон фон Нейман, який на той час брав участь у проектi зi створення атомної бомби i був зацiкавлений у розробцi ефективної обчислювальної технiки для виконання своїх розрахункiв.
Блискуче освiчений учений, видатний математик зумiв узагальнити досвiд, отриманий у ходi розробки машин, i виклав його у виглядi основних принципiв побудови ЕОМ у звiтi, складеному в 1946 р. разом з Г. Голдстайном i А. Берксом. Цi принципи були застосованi для побудови ЕОМ "IАК" пiд керiвництвом фон Неймана. Матерiали звiту не друкувалися у вiдкритiй пресi до кiнця 50-х рокiв, але їх передали ряду фiрм США та Великобританiї. Популярнiсть фон Неймана як видатного вченого вiдiграла свою роль - викладенi ним принципи i структура ЕОМ отримали назву нейманiвських, хоча їхнiми спiвавторами були також Мочлi та Еккерт, а С.О. Лебедєв незалежно вiд цих учених реалiзував такi ж принципи у "МЭСМ". На той час "МЭСМ" залишалася засекреченою i блискуче досягнення С.О. Лебедєва не було вiдоме захiдним ученим. Слiд зазначити, що ЕОМ "IАК", створена пiд керiвництвом фон Неймана, почала працювати через рiк пiсля появи "МЭСМ".
Вченi унiверситету в Манчестерi Фредерiк Вiльямс i Том Кiлбурн у 1948 р. створили примiтивну ЕОМ пiд назвою "Бебi" (дитина). Для запису даних i програми розв'язання задачi вони використали електронно-променеву трубку i першими довели можливiсть зберiгати числа та програми у загальнiй пам'ятi машини. Через рiк Морiс Уiлкс, який працював в унiверситетi в Кембриджi i прослухав у 1946 р. лекцiї Мочлi та Еккерта, зумiв випередити своїх учителiв: у 1949 р. вiн створив першу в свiтi ЕОМ "ЕДСАК" з динамiчно змiнюваною пам'яттю, здатну, на вiдмiну вiд "Бебi", розв'язувати не лише тестовi задачi.
Про те що було зроблено С.О. Лебедєвим у тi роки, сказано вище.
Подальша творча доля "чудової шiстки" склалася по-рiзному. Алан Тьюринг у роки Другої свiтової вiйни брав участь у створеннi ЕОМ "Колосс", призначеної для розшифрування радiограм нiмецького вермахту. "Не Тьюринг, звiсно, виграв вiйну, але без нього ми могли б її програти", - пiдкреслив один з його соратникiв по створенню машини. Рання смерть не дала можливостi цьому генiальному вченому повною мiрою реалiзувати свої намiри.
Долю Тьюринга роздiлив фон Нейман: вiн помер на 54-му роцi життя, так i не побачивши другу, спроектовану пiд його керiвництвом ЕОМ, названу на його честь "Джонiак".
Джон Мочлi i Проспер Еккерт продовжили роботи над створенням ЕОМ. У 1951 р. їм вдалося розробити першу в США серiйну ЕОМ "УНIВАК", а в 1952 р. - завершити роботи з "ЕДВАК". Згодом вони стали керiвниками заснованих ними комп'ютерних фiрм.
Том Кiлбурн i Морiс Уiлкс досягли блискучих успiхiв у своїй подальшiй науковiй дiяльностi. У 1953 р. запрацював макет першої у свiтi ЕОМ на точкових транзисторах, розробленої Кiлбурном. Робота була завершена в 1955 р. У машинi використовувалися 200 транзисторiв i 1300 германiєвих дiодiв. У 60-i роки пiд керiвництвом Тома Кiлбурна була створена досить досконала ЕОМ "АТЛАС" на транзисторах. Використання у нiй вiртуальної пам'ятi i мультипрограмної роботи мали великий резонанс серед розробникiв ЕОМ.
Морiс Уiлкс став визначним ученим. Пiд його керiвництвом була створена ще одна лампова ЕОМ "ЕДСАК-2" з мiкропрограмним керуванням, уперше запропонованим вченим у 1951 р. У подальшому вiн працював у галузi програмування, автоматизацiї проектування комп'ютерiв, заклав основи мультипрограмної роботи ЕОМ, консультував багато проектiв i отримав свiтове визнання як видатний учений сучасностi. Сьогоднi 90-лiтнiй Морiс Уiлкс - почесний професор унiверситету в Кембриджi i консультант однiєї з найбiльших американських фiрм (IТТ). Президiя НАН України присвоїла йому звання почесного доктора НАН України (1998).
Становлення вiтчизняного комп'ютеробудування
Навiть на фонi цих видатних досягнень захiдних учених результати наукової дiяльностi С.О. Лебедєва в галузi комп'ютеробудування у наступнi двадцять рокiв (пiсля створення "МЭСМ" i "БЭСМ") вражають своїми масштабами. Пiд його керiвництвом i за безпосередньою участю було створено ще 18 (!) ЕОМ, причому 15 з них випускалися великими серiями. I це за iснуючої технологiчної вiдсталостi СРСР (тодi ще невеликої). Не випадково учень Сергiя Олексiйовича академiк В.А. Мельников пiдкреслював: "Генiальнiсть С.О. Лебедєва полягала саме в тому, що вiн визначав мету з урахуванням перспективи розвитку структури майбутньої машини, вмiв правильно обрати засоби для її реалiзацiї вiдповiдно до можливостей вiтчизняної промисловостi" (журнал "УСиМ". -1976. -№6). Пiд керiвництвом С.О. Лебедєва були розробленi суперЕОМ для обчислювальних центрiв, ЕОМ для протиракетних систем i протилiтакової ракетної зброї.
Дiяльнiсть ученого почалася з лампових ЕОМ, машин, якi виконували десятки тисяч операцiй. На той час це були суперЕОМ. Створенi в 1958 i 1959 роках ЕОМ "М40" i "М50" виявилися найбiльш швидкодiючими в свiтi. З появою напiвпровiдникових i магнiтних елементiв Сергiй Олексiйович перейшов до розробки суперЕОМ другого поколiння. Створена в 1967 р. "БЭСМ-6" з продуктивнiстю мiльйон операцiй на секунду випускалася 17 рокiв. Нею були оснащенi кращi обчислювальнi центри СРСР. "БЭСМ-6" посiла гiдне мiсце у свiтовому комп'ютеробудуваннi: недарма Лондонський музей науки в 1972 р. придбав машину, щоб зберегти її для iсторiї. Завершенням яскравої наукової дiяльностi С.О. Лебедєва стало створення суперЕОМ на iнтегральних схемах продуктивнiстю мiльйони операцiй на секунду. Двi з них пiсля модернiзацiї досi використовуються в системах протиракетної i протилiтакової оборони. Кожна ЕОМ була новим словом в обчислювальнiй технiцi - бiльш продуктивна, бiльш надiйна i зручна в експлуатацiї. Головним принципом побудови всiх машин стало розпаралелювання обчислювального процесу. У "МЭСМ" i "БЭСМ" з цiєю метою використовувалися арифметичнi пристрої паралельної дiї. У "М20", "М40", "М50" додалася можливiсть роботи зовнiшнiх пристроїв паралельно з процесором. У "БЭСМ-6" з'явився конвеєрний (або "водопровiдний", як назвав його Лебедєв) спосiб виконання обчислень. У наступних ЕОМ використовувалася багатопроцесорнiсть й iншi вдосконалення. Всi машини, розробленi пiд керiвництвом С.О. Лебедєва, випускалися промисловiстю СРСР великими серiями.
Новаторська творча дiяльнiсть вченого сприяла створенню потужної комп'ютерної промисловостi, а керований ним Iнститут точної механiки та обчислювальної технiки АН СРСР став провiдним у країнi. У 50 -70-i роки за рiвнем своїх досягнень вiн не поступався вiдомiй американськiй фiрмi "IBM".
Характеризуючи науковi здобутки С.О. Лебедєва, президент НАН України академiк Б.Є. Патон пiдкреслив:
"Ми завжди будемо пишатися тим, що саме в Академiї наук України, у нашому рiдному Києвi, розкрився таланта С.О. Лебедєва як видатного вченого в галузi обчислювальної технiки i математики, а також найбiльших автоматизованих систем. Вiн започаткував створення в Києвi вiдомої школи в галузi iнформатики. Його естафету пiдхопив В.М. Глушков. I тепер у нас плiдно працює Iнститут кiбернетики iменi В. М. Глушкова АН України - одна iз найбiльших у свiтi установ цього профiлю.
Чудовою рисою С.О. Лебедєва була його турбота про молодь, довiра до неї. Молодим вiн доручав розв'язання найскладнiших задач. Цьому сприяв неабиякий педагогiчний талант Сергiя Олексiйовича. Багато його учнiв стали видатними вченими i розвивають свої науковi школи.
Усе життя С.О. Лебедєва - це героїчний приклад служiння науцi, своєму народовi. Вiн завжди прагнув поєднувати найвищу науку з практикою, з iнженерними завданнями.
Вiн жив i працював у перiод бурхливого розвитку електронiки, обчислювальної технiки, ракетобудування, освоєння космосу та атомної енергiї. Будучи патрiотом своєї країни, Сергiй Олексiйович брав участь у найбiльших проектах I.В. Курчатова, С.П. Корольова, М.В. Келдиша, якi забезпечили створення надiйного щита Батькiвщини. В усiх цих роботах особлива роль належала електронним обчислювальним машинам, створеним С.О. Лебедєвим.
Його видатнi працi назавжди ввiйдуть до скарбницi свiтової науки i технiки, а його iм'я стоятиме поряд з iменами цих великих учених".
Виняткова скромнiсть С.О. Лебедєва, секретнiсть значної частини його робiт призвели до того, що в захiдних країнах про генiального вченого мало що вiдомо: до кiнця 90-х рокiв ХХ ст. змiстовних публiкацiй там практично не було. У книзi американського iсторика Джона Лi "Комп'ютернi пiонери" (1995), де вмiщено понад 200 бiографiй учених, iменi С.О. Лебедєва не знайти.
Лише у 95-у рiчницю вiд дня народження С.О. Лебедєва його заслуги визнали i за кордоном. Як пiонер обчислювальної технiки вiн був вiдзначений медаллю Мiжнародного комп'ютерного товариства з написом: "Сергiй Олексiйович Лебедєв. 1902 -1974. Розробник i конструктор першого комп'ютера в Радянському Союзi. Засновник радянського комп'ютеробудування".
Творчий внесок академiка В.М. Глушкова i створеного ним Iнституту кiбернетики НАН України в розвиток обчислювальної технiки
Сучасникам не завжди вдається повною мiрою збагнути значення дiяльностi того чи iншого вченого. Справжня оцiнка часто з'являється значно пiзнiше, коли науковi результати i висловленi iдеї вже перевiренi часом. Видатний внесок Вiктора Михайловича Глушкова (1923 -1982) у математику, кiбернетику та обчислювальну технiку був високо оцiнений ще за життя вченого. Але чим далi, тим очевиднiшим стає те, що в процесi своєї творчої дiяльностi вiн зумiв випередити час, зорiєнтувавши створений i керований ним Iнститут кiбернетики на перехiд вiд обчислювальної технiки до iнформатики, а далi - до iнформацiйних технологiй (IТ). В.М. Глушков став фундатором цього надзвичайно важливого напряму розвитку науки i технiки в Українi i колишньому Радянському Союзi.
Це вперше переконливо i глибоко розкрито в працях циклу, присвячених творчостi цього генiального вченого [2, 4 -6, 10, 13 -15, 17]. Поняття "iнформацiйнi технологiї" з'явилося в науцi в останнi роки ХХ столiття. Доти вживали термiни "iнформатика" або "комп'ютерна наука", а ще ранiше - "обчислювальна технiка", що окреслювали вужче коло проблем. Iнформацiйнi технологiї, будучи високими технологiями, охоплюють широкий спектр наукових, конструкторських, технологiчних i виробничих напрямiв: проектування та виробництво комп'ютерiв, периферiйних пристроїв, мережевого устаткування, елементної бази, системного програмного забезпечення, розробку i створення автоматизованих та автоматичних цифрових систем рiзного призначення i прикладного програмного забезпечення до них. Усi цi напрями ще в 60 -70-х роках сформувалися й успiшно розвивалися в Iнститутi кiбернетики АН України, створеному В.М. Глушковим.
Базою для успiшної розробки iнформацiйних технологiй стали теоретичнi та прикладнi роботи в галузi обчислювальної технiки, розгорнутi в Iнститутi кiбернетики.
Створення комп'ютера з "адресною мовою" програмування
Пiсля вiд'їзду С.О. Лебедєва до Москви його учнi в Києвi - Л.Н. Дашевський, К.О. Шкабара, С.Б. Погребинський та iншi - пiд керiвництвом академiка Б.В. Гнєденка, директора Iнституту математики АН УРСР, куди передали лабораторiю С.О. Лебедєва, розпочали розробку ЕОМ "Киев" на електронних лампах з пам'яттю на магнiтних осердях. Машина хоч i поступалася за характеристиками новiй лебедєвськiй ЕОМ "М-20", але цiлком вiдповiдала вимогам того часу. В нiй уперше використали "адресну мову", що спрощувало програмування.
У 1956 р. колишню лабораторiю С.О. Лебедєва очолив В.М. Глушков. Пiд його керiвництвом успiшно завершилася розробка ЕОМ "Киев", яка тривалий час використовувалася в Обчислювальному центрi (ОЦ) АН України, створеному на базi лабораторiї. Другу таку машину придбав Об'єднаний iнститут ядерних дослiджень у Дубнi, де вона також довго експлуатувалася. У 1962 р. Обчислювальний центр АН України було перетворено на Iнститут кiбернетики, який сьогоднi носить iм'я його творця - академiка В.М. Глушкова.
В Обчислювальному центрi, а потiм в Iнститутi кiбернетики пiд керiвництвом В.М. Глушкова iнтенсивно розвивалася абстрактна i прикладна теорiя автоматiв - теоретична база побудови i проектування ЕОМ. З'явилися науковi працi з проблем iмовiрнiсних автоматiв, питань надiйностi функцiонування автоматiв, економного i перешкодостiйкого кодування. Окреслився зв'язок мiж теорiєю автоматiв i теорiєю формальних граматик. Розроблялися новi методи аналiзу та синтезу автоматiв. Таким чином, сформувалися теоретичнi основи побудови i проектування ЕОМ. За науковi працi та розробки в галузi цифрових автоматiв академiк В.М. Глушков у 1964 р. одержав Ленiнську премiю.
Розробка першого в Українi та Радянському Союзi напiвпровiдникового керуючого комп'ютера широкого призначення "Днепр"
Слiдом за ЕОМ "Киев" в ОЦ АН УРСР була розроблена перша в Українi (i в СРСР) напiвпровiдникова керуюча машина "Днепр". Iдея її створення належить В.М. Глушкову. Керували роботами В.М. Глушков i Б.М. Малиновський. Головним конструктором машини був Б.М. Малиновський. Машину виготовили за рекордно короткий час: усього за три роки, i в липнi 1961 р. її встановили на рядi виробництв. Цей результат тодi був свiтовим рекордом швидкостi розробки i впровадження керуючої машини. Пояснюючи фактори успiху, В.М. Глушков згадував: "Паралельно зi створенням "Днепра" ми провели за участю ряду пiдприємств України велику пiдготовчу роботу щодо застосування машини для керування складними технологiчними процесами. Разом iз спiвробiтниками Металургiйного заводу iм. Дзержинського (Днiпродзержинськ) дослiджували питання керування процесом виплавки сталi у бесемерiвських конверторах, iз спiвробiтниками Содового заводу в Слов'янську - колоною карбонiзацiї тощо. Як експеримент уперше в Європi за моєю iнiцiативою було здiйснено дистанцiйне керування бесемерiвським процесом протягом кiлькох дiб пiдряд у режимi порадника майстра. Машина "Днепр" використовувалася для автоматизацiї плазових робiт на Миколаївському заводi iм. 61 комунара. Згодом з'ясувалося, що американцi дещо ранiше вiд нас розпочали роботи зi створення унiверсальної керуючої напiвпровiдникової машини "RW300", аналогiчної "Днепру", але запустили її у виробництво в червнi 1961 року, водночас з нами. Це був саме той момент, коли нам вдалося скоротити до нуля розрив мiж рiвнем нашої та американської технiки, нехай лише в одному, але дуже важливому напрямi. До того ж, наша ЕОМ була першою вiтчизняною напiвпровiдниковою машиною (якщо не брати до уваги спецмашин). Згодом з'ясувалося, що вона чудово витримує рiзнi клiматичнi умови, вiбрацiю тощо. Коли пiд час спiльного космiчного польоту "Союз -Аполлон" треба було впорядкувати демонстрацiйний зал у Центрi керування польотами, то пiсля тривалого вибору все-таки зупинилися на ЕОМ "Днепр". Двi такi машини керували великим екраном, на якому вiдтворювався полiт i стикування космiчних кораблiв.
Ця перша запущена в серiйне виробництво напiвпровiдникова керуюча машина побила й iнший рекорд - промислового довголiття, оскiльки випускалася упродовж десяти рокiв (1961 -1971), тодi як звичайно через п'ять-шiсть рокiв потрiбна вже серйозна модернiзацiя такої ЕОМ.
Машини "Днепр" експортувалися до багатьох країн Ради Економiчної Взаємодопомоги (РЕВ).
Слiд зауважити, що семирiчним планом (1958 -1965) будiвництво заводiв на Українi не передбачалося. Першi ЕОМ "Днепр" випускав київський завод "Радiоприлад". З нашої iнiцiативи, пiдтриманої урядом, одночасно з розробкою машини "Днепр" у Києвi розпочали спорудження заводу обчислювальних i керуючих машин ("ОКМ") - нинi "Електронмаш". Так що розробка "Днепра" стимулювала будiвництво великого заводу з виробництва ЕОМ.
У 1968 р. Iнститут кiбернетики АН УРСР разом iз київським заводом обчислювальних та керуючих машин розробив i випустив малою серiєю напiвпровiдникову ЕОМ "Днепр-2", призначену для розв'язання широкого кола завдань: планово-економiчних, керування виробничими процесами i складними фiзичними експериментами. Керували роботами В.М. Глушков i А.О. Стогнiй, головним конструктором був А.Г. Кухарчук. Машина складалася з обчислювальної частини "Днепр-21" i керуючого комплексу "Днепр-22". Керiвником робiт зi створення ЕОМ "Днепр-22" було призначено Б.М. Малиновського. Машина мала розвинуте математичне забезпечення, що поставлялося замовниковi. На жаль, випуск ЕОМ "Днепр-2" за рiшенням Мiнiстерства приладобудування СРСР був невдовзi припинений.
Попередники персональних комп'ютерiв
Ще в 1959 р. у В.М. Глушкова виникла iдея створити машину для iнженерних розрахункiв. I така машина - "Промiнь" - була розроблена в Iнститутi кiбернетики та його СКБ. У 1963 р. її запустили в серiйне виробництво на Сєверодонецькому заводi обчислювальних машин. ЕОМ "Промiнь" була новим словом у свiтовiй практицi, мала у технiчному вiдношеннi цiлу низку нововведень, зокрема пам'ять на металiзованих картках. Але найголовнiше - це була перша машина з так званим ступiнчастим мiкропрограмним керуванням, що широко застосовувалася (на яке В.М. Глушков пiзнiше одержав авторське свiдоцтво).
Згодом ступiнчасте мiкропрограмне керування використали в машинi для iнженерних розрахункiв, скорочено - "МИР-1", створенiй слiдом за ЕОМ "Промiнь" (1965). У 1967 р. на виставцi в Лондонi, де демонструвалася "МИР-1", вона була придбана американською фiрмою "IBM" - найбiльшою у США, яка постачає майже 80% обчислювальної технiки для всього капiталiстичного свiту. Це був перший (i, на жаль, останнiй випадок) купiвлi радянської електронної машини американською компанiєю.
Розробники ЕОМ "МИР-1" отримали Державну премiю СРСР (В.М. Глушков, Ю.В. Благовещенський, О.А. Летичевський, В.Д. Лосєв, I.М. Молчанов, С.Б. Погребинський, А.О. Стогнiй). У 1969 р. прийняли до виробництва нову, досконалiшу ЕОМ "МИР-2", а потiм - "МИР-3". За швидкiстю виконання аналiтичних перетворень цим машинам не було конкурентiв. "МИР-2", наприклад, успiшно змагалася з унiверсальними ЕОМ звичайної структури, якi перевищували її за номiнальною швидкодiєю та обсягами пам'ятi у багато разiв. На цiй машинi вперше у практицi вiтчизняного математичного машинобудування було реалiзовано дiалоговий режим роботи, де використовувався дисплей iз свiтловим пером. Кожна з цих машин стала кроком уперед на шляху побудови розумної машини - стратегiчного напряму в розвитку ЕОМ, запропонованого В.М. Глушковим.
На той час у свiтi панувала думка, що машинна мова має бути якомога простiшою, а все iнше зроблять програми. Такою була "адресна мова" для ЕОМ "Київ", розроблена В.С. Королюком i К.Л. Ющенко.
Проектуючи машини "МИР", В.М. Глушков ставив iнше завдання - зробити машинну мову якомога ближчою до людської (мається на увазi математична, а не розмовна мова). I така мова - "Аналiтик" - була створена (О.А. Летичевський) i пiдтримана оригiнальною внутрiшньомашинною системою її iнтерпретацiї. Машини "МИР" використовувалися в усiх куточках Радянського Союзу.
Комп'ютери 3-го i 4-го поколiнь, розробленi в Iнститутi кiбернетики АН УРСР i його СКБ
Наприкiнцi 60-х рокiв в iнститутi пiд керiвництвом В.М. Глушкова почали розробку ЕОМ "Украина". Головним конструктором був призначений З.Л. Рабiнович, заступниками - А.О. Стогнiй i I.М. Молчанов. Це був наступний крок у розробцi високопродуктивних унiверсальних ЕОМ, оскiльки йшлося про машину з внутрiшньою мовою високого рiвня. Розробка машини "Украина" стала важливою вiхою у розвитку наукової школи В.М. Глушкова. Iдеї, закладенi в проектi, випередили багато нововведень, використаних в американських унiверсальних ЕОМ 70-х рокiв. На жаль, машина не була побудована.
У 1974 р. на конгресi IFIP В.М. Глушков виступив iз доповiддю про рекурсивну ЕОМ, в основу якої покладенi новi принципи органiзацiї обчислювальних систем (спiвавтори В.О. Мясников, I.Б. Iгнатьєв, В.А. Торгашев). Вiн висловив думку, що лише розробка принципово нової, не нейманiвської, архiтектури обчислювальних систем, яка вiдповiдає сучасному рiвню розвитку технологiї, дасть змогу розв'язати проблему побудови суперЕОМ з необмеженим зростанням продуктивностi за нарощування апаратних засобiв. Подальшi дослiдження показали, що повна i безкомпромiсна реалiзацiя принципiв побудови рекурсивних ЕОМ i мозкоподiбних структур за наявного рiвня електронної технологiї поки що передчасна. "Необхiдно було знайти компромiснi рiшення, якi означали б перехiд до мозкоподiбних структур майбутнього i розумний вiдхiд вiд принципiв Дж. фон Неймана" (з доповiдi В.М. Глушкова на конференцiї в Новосибiрську в 1979 р.). Такi рiшення були знайденi генiальним ученим i покладенi в основу оригiнальної структури високопродуктивної ЕОМ, названої ним макроконвеєром.
В.М. Глушкову не судилося побачити створенi за його iдеями макроконвеєрнi ЕОМ "ЕС-2701" i "ЕС-1766", якi, за оцiнкою Державної комiсiї, не мали аналогiв у свiтовiй практицi. На початку 80-х рокiв це були найпотужнiшi в СРСР обчислювальнi системи.
"ЕС-2701" i "ЕС-1766" передали на Пензенський завод обчислювальних машин у серiйне виробництво. Та, на жаль, вони були випущенi лише малою серiєю.
В СКБ Iнституту кiбернетики АН УРСР у 60-70-х роках розробили i передали промисловостi цiлу серiю спецiалiзованих ЕОМ: "Нева", для цифрових телефонних систем (А.Г. Кухарчук), "Скорпион", "Ромб 1,2,3" для контролю ракет (Г.I. Корнiєнко, А.С. Одинокий), сiмейство клавiшних машин "Искра" (Г.I. Корнiєнко, премiя iменi М. Островського, 1968 р.). У 1976 роцi була створена спецiалiзована ЕОМ "Цикл" для контролю точностi виготовлення лопаток газотурбiнних двигунiв (Г.I. Корнiєнко, Ю.Т. Мiтулiнський, А.С. Одинокий, С.К. Лiсничий. Державна премiя України за 1976 р.).
Iнститутом кiбернетики разом з київським ВО iменi С.П. Корольова були створенi i випускалися керуюча ЕОМ "СОУ-1", комплекс мiкропроцесорних засобiв "Нейрон" i системи налагодження "СО-01" - "СО-04" (О.В. Палагiн, премiя Ради Мiнiстрiв СРСР за 1987 р.). Спiвробiтники iнституту взяли участь у проектуваннi сiмейства перших вiтчизняних мiкроЕОМ "Електронiка- С5", створеного в ленiнградському НВО "Светлана" (О.В. Палагiн, В.А. Iванов).
На початку 80-х рокiв в iнститутi було створено унiкальне сiмейство бортових ЕОМ для систем керування космiчними апаратами без попереднього розрахунку траєкторiй: "МИГ-1", "МИГ-11", "МИГ-12", "МИГ-13" на базi спецiалiзованних ЕОМ "Москва" (Г.С. Голодняк, В.Н. Петрунек - Державна премiя СРСР.
У 70-i - 80-i роки в СКБ Iнституту були створенi бортовi ЕОМ "Экспресс", та "Эталон" i на їх основi унiкальнi багатоканальнi (до 1500 каналiв) вимiрювальнi комплекси: "Экспан", "Пирс", "Кросс-1", "Кросс-2", "Курс", "Барк" (Г.I. Корнiєнко, Б.Г. Мудла) для передшвартових i передполiтних випробувань екранопланiв, морських суден, кораблiв на пiдводних крилах, для комплексних граничних мореплавних випробувань кораблiв Вiйськово-Морського флоту, для контролю та дiагностики лiтальних апаратiв.. Учасники роботи, спiвробiтники СКБ - Б.Г. Мудла, В.I. Дiанов, М.I. Дiанов, В.Ф. Бердников, А.I. Канiвець i О.М. Шалебко - були удостоєнi Державної премiї УРСР за 1987 р.
Особливо слiд видiлити ЕОМ "Дельта" - для системи прийому та обробки зображень комети Галлея (розроблювачi В.I. Дiанов, М.I. Дiанов, А.I.Канiвець, I.Г. Кутняк та iн.).
У 60 -70-i роки в Iнститутi кiбернетики АН УРСР були створенi та переданi для промислового виробництва понад 30 оригiнальних, що не мали аналогiв, ЕОМ та комп'ютерних комплексiв рiзноманiтного призначення.
Сучаснi ЕОМ неможливо розробляти без систем автоматизацiї проектно-конструкторських робiт. На основi теоретичних праць В.М. Глушкова в Iнститутi кiбернетики розгорнули широкий фронт дослiджень i створили ряд унiкальних систем "ПРОЕКТ" ("ПРОЕКТ-1", "ПРОЕКТ-ЕС", "ПРОЕКТ-МИМ", "ПРОЕКТ-МВК") для автоматизованого проектування ЕОМ разом з математичним забезпеченням. Спершу вони реалiзовувалися на ЕОМ "Киев", потiм - на "М-20", "М-220" i "БЭСМ-6" (iз загальним обсягом - 2 млн. машинних команд), а згодом переведенi на Єдинi системи ЕОМ. "ПРОЕКТ-1", реалiзований на "М-220" i "БЭСМ-6", являв собою розподiлений спецiалiзований програмно-технiчний комплекс iз своєю операцiйною системою i спецiалiзованою системою програмування. У нiй уперше в свiтi був автоматизований (причому з оптимiзацiєю) етап алгоритмiчного проектування (В.М. Глушков, О.А. Летичевський, Ю.В. Капiтонова). В рамках цих систем вдалося розробити нову технологiю проектування складних програм - метод формалiзованих технiчних завдань (О.А. Летичевський, Ю.В. Капiтонова). Системи "ПРОЕКТ" створювалися як експериментальнi, на них вiдпрацьовувалися реальнi методи i методики проектування схемних та програмних компонентiв ЕОМ. Цi методи i методики з часом почали використовувати в десятках органiзацiй, якi розробляли обчислювальну технiку. Замовником було Мiнiстерство радiопромисловостi СРСР. Створенi системи стали прообразом реальних технологiчних лiнiй випуску документацiї для виробництва мiкросхем ЕОМ у багатьох органiзацiях Радянського Союзу.
Iз системою "ПРОЕКТ-1" тiсно пов'язана система автоматизацiї проектування i виготовлення великих iнтегральних схем за допомогою елiонної технологiї. У вiддiлi, який очолював В.П. Деркач (один iз перших аспiрантiв В.М. Глушкова), створювалися установки "Киев-67" i "Киев-70", вони керували електронним променем пiд час обробки з його допомогою рiзноманiтних пiдкладок. На той час показники цих установок були рекордними в мiкроелектронiцi. Системи автоматизацiї проектування "ПРОЕКТ" мали комунiкацiйний iнтерфейс з установками "Киев-67" та "Киев-70", що давало змогу виконувати складнi програми керування електронним променем як при напиленнi, так i при графiчнiй обробцi пiдкладок.
Роботи В.М. Глушкова, В.П. Деркача i Ю.В. Капiтонової з автоматизацiї проектування ЕОМ були вiдзначенi в 1977 р. Державною премiєю СРСР.
Оцiнюючи внесок В.М. Глушкова в розвиток кiбернетики та обчислювальної технiки, а також його роботу як вiце-президента АН України, президент НАН України академiк Б.Є.Патон сказав:
"В.М. Глушков - блискучий, iстинно видатний учений сучасностi, який зробив величезний внесок у становлення кiбернетики та обчислювальної технiки в Українi й колишньому Радянському Союзi, та й у свiтi в цiлому. В.М. Глушков як мислитель вiдзначався широтою i глибиною наукового бачення, своїми роботами передбачив багато чого з того, що тепер з'явилося в iнформатизованому захiдному суспiльствi.
Вiктор Михайлович мав величезнi рiзнобiчнi знання, а його ерудицiя просто вражала всiх, хто зустрiчався з ним. Вiчний пошук нового, прагнення до прогресу в науцi, технiцi, суспiльствi були чудовими його рисами.
В.М. Глушков був справжнiм подвижником у науцi, вiдзначався гiгантською працездатнiстю i працьовитiстю. Вiн щедро дiлився своїми знаннями, iдеями, досвiдом з людьми, якi оточували його. В.М. Глушков зробив великий внесок у розвиток АН України, будучи з 1964 року її вiце-президентом. Вiн iстотно впливав на розвиток наукових напрямiв, пов'язаних з природничими i технiчними науками. Величезним є його внесок у комп'ютеризацiю та iнформатизацiю науки, технiки, суспiльства. Вiктора Михайловича смiливо можна вiднести до державних дiячiв, якi повнiстю вiддавали себе служiнню Батькiвщинi, своєму народовi. Його знали i шанували люди в усiх куточках Радянського Союзу. Вiн не шкодував сил для пропаганди досягнень науки, науково-технiчного прогресу, спiлкувався з ученими багатьох країн свiту. Його працi й досягнення керованого ним Iнституту кiбернетики АН України були широко вiдомi за кордоном, де вiн користувався заслуженим авторитетом. Добре розумiючи необхiднiсть змiцнення обороноздатностi країни, В.М. Глушков разом iз керованим ним iнститутом виконав великий комплекс робiт оборонного значення. I тут вiн завжди вносив своє, нове, долаючи численнi труднощi, а часом i звичайне нерозумiння. Вiн справдi вболiвав за країну, їй i науцi вiддав своє чудове життя".
Iнститут кiбернетики iменi В.М.Глушкова сьогоднi
В даний час на базi Iнституту кiбернетики i його СКБ розгорнутий кiбернетичний центр, до якого входять:
Iнститут кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, Iнститут проблем математичних машин i систем НАН України, Iнститут програмних систем НАН України, Мiжнародний науково-навчальний центр iнформацiйних технологiй i систем ЮНЕСКО НАН України i Мiнiстерства освiти i науки, Iнститут космiчних дослiджень НАН України i Нацiонального космiчного агентства України, учбово-науковий комплекс "Iнститут прикладного системного аналiзу" Мiнiстерства освiти i науки i НАН України та iншi.
Директором Iнституту кiбернетики з 1982 по 1994 р. був академiк Володимир Сергiйович Михалевич.
З 1994р. Iнститутом керує академiк Iван Васильович Сергiєнко.
Цi установи, а також ряд iнших входять до складу Вiддiлення iнформатики НАН України, керованого академiком I.В.Сергiєнко.
Про роботи Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України та основних напрямкiв робiт iнших iнститутiв у наш час можна дiзнатися з офiцiйної довiдки ››› .


Создан 10 мая 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Сервис по отслеживанию посылок Google+ PR-CY.ru